Найскладніше — знайти швачок. Як почуваються виробники текстилю під час війни

Як текстильні виробництва пережили півтора року широкомасштабної війни та які перспективи мають українські виробники зараз?

За час повномасштабного вторгнення українські компанії зазнали колосальних збитків: за попередніми оцінками, сума втрат перевищує 13 мільярдів доларів. У контексті постраждалого бізнесу найчастіше говорять про великі промислові об’єкти, машинобудування та виробництво харчових продуктів, набагато рідше — про текстильну промисловість. А тим часом тільки за офіційними даними станом на 2022 рік ця галузь втратила понад $2 млн. При цьому реальні збитки ще тільки доведеться порахувати.

Загальна ситуація на ринку текстильної промисловості України залишається важкою, але водночас відкриває нові можливості для виробників.

Що було найважче? З чим зіткнулись виробники текстильної продукції на початку війни

Війна докорінно змінила правила ведення бізнесу в текстильній промисловості. Звісно, першим викликом стали ракетні обстріли та окупація — через це багато підприємств зазнали втрат та навіть закрились.

Другою проблемою було постачання сировини. В Україні не вирощується бавовна, тому весь обсяг імпортується з інших країн. А тепер уявіть: початок вторгнення, порти заблоковані, ціни на все злетіли, ніхто не знає, що буде далі. Вартість сировини суттєво збільшилась — у деяких випадках на 30%, в інших — більш ніж вполовину. Наші контейнери з товаром застрягли на декілька місяців, ми не могли забрати свої замовлення, шукали нові шляхи постачання сушею та зазнали величезних збитків.

Одним із найважливіших викликів стала безпека колективу. Довелось складати графік роботи з урахуванням обстрілів та тривог. А потім — працювати без вихідних, щоб надолужити втрачений час.

Після початку атак на енергетичну інфраструктуру України до переліку проблем додались перебої з електроенергією. Купівля генераторів допомогла тільки частково, адже вони не могли, наприклад, забезпечити роботу ліфтів. Відтак транспортувати продукцію з п’ятого поверху доводилось сходами.

Ще однією величезною проблемою для галузі став відтік робочої сили. Перші пів року частина команди працювала віддалено, а налагодити ефективну роботу виробництва у таких умовах — вкрай проблематично. У нашому випадку відсоток повернення персоналу був високим — близько 95% — адже працівники знали, що будуть забезпечені стабільною роботою та зарплатою. Проте дефіцит кадрів все одно залишився.

Не тільки вижити, але й знайти нові можливості

Попри всі виклики, українська текстильна промисловість вистояла. Зараз ми спостерігаємо відкриття нових підприємств, розширення наявних потужностей та цехів.

Розвиток власного виробництва

З одного боку, проблеми з постачанням сировини боляче вдарили по нашому підприємству. З іншого — це дало поштовх шукати нові рішення, ринки імпорту та розглядати можливості в Україні. Так, ми почали робити тканини, яких раніше не робили. Придбали необхідне обладнання, змінили виробничі процеси та виробляємо різні види тканин та продукції для своїх потреб та на продаж. Таким чином, після початку вторгнення обсяги виробництва збільшились більш як удвічі — від 200 тисяч до 400−500 тисяч погонних метрів тканини на місяць.

Найскладніше — знайти швачок. Як почуваються виробники текстилю під час війни

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Збереження та розширення асортименту

На початку здавалось, що текстильні вироби взагалі не будуть продаватись. Ці побоювання не справдились: попит змінювався, мігрував до інших регіонів, проте залишався. Так, наприклад, ми отримували менше замовлень від HoReCa в прифронтових областях, натомість там виріс попит на інші товари. У західних регіонах водночас кількість замовлень від готельно-ресторанного бізнесу зросла. Тож змінились сама структура та географія попиту.

Була думка відмовитись від продукції люкс-сегмента, бо кому потрібна дорога італійська білизна та шовкові подушки під час війни? Виявилось, що й на ці товари є покупці, адже українці стали більше цінувати сьогоднішній день та частіше витрачати гроші на себе.

Тож ми зберегли наявний асортимент, а також — підлаштувались під попит та почали виготовляти нову для себе продукцію. Закономірно виріс попит на товари військового призначення, тому почали робити військові тканини, масловологостійкі та вогнетривкі пропитки тощо. Наразі багато замовлень виготовляється саме для Міністерства оборони, Прикордонної служби та інших структур і відомств.

Співпраця з міжнародними організаціями

Повномасштабна війна також відкрила двері для співпраці з міжнародними організаціями, які активно працюють в Україні. Серед замовників — структурні підрозділи ООН, Товариство Червоного Хреста, міжнародні та українські благодійні фонди.

Співпраця з міжнародними організаціями дала поштовх виготовленню нових типів продукції. Один із прикладів — пакунок «Допомога», який складається з матраца, комплекту постільної білизни, ковдри, подушки, рушників та сумки для транспортування — речей, необхідних для перебування в укриттях. У партнерстві з гуманітарними організаціями також розробили різні види наборів, яких реалізували вже понад мільйон.

З’явився попит на речі, яких раніше не було в асортименті. Так, ми не могли й подумати, що будемо колись виготовляти жіночу білизну. Але на замовлення міжнародних організацій запустили виробництво та вже відвантажили понад 120 тисяч одиниць.

Дефіцит кадрів та інші виклики текстильної промисловості

Ситуація на ринку текстильної промисловості поступово стабілізується, проте ще багато викликів доведеться подолати.

Основною проблемою залишається дефіцит кадрів: знайти швачок та закрійників в Україні зараз дуже проблематично. За даними Державної служби зайнятості, це друга із найбільш затребуваних у країні професій — станом на травень тільки на Єдиному порталі було понад 1 500 вакансій. Труднощі є і з пошуком інших фахівців, закрити будь-яку вакансію зараз — справжній квест.

Серед інших викликів — недостатня завантаженість виробництва, пошук нових ринків збуту та вихід на закордонний ринок.

Українські текстильні виробництва мають великий потенціал. По-перше, це створення робочих місць, сплата податків та вклад в економіку та відновлення України. Окрім того, вітчизняні виробники пропонують дійсно високу якість та доступні ціни, порівняно з іноземними підприємствами. При цьому терміни виробництва та доставки часто набагато приємніші.

Тож ми з оптимізмом дивимось у майбутнє. Звісно, багато чого залежить від стану справ на фронті та загальної економічної ситуації. Проте з упевненістю можна сказати, що український текстильний бізнес стійко пережив найскладніший період у своїй історії та готовий рухатись уперед.

Найскладніше — знайти швачок. Як почуваються виробники текстилю під час війни

Читайте про це у новому номері NV, що можна придбати тут

Найскладніше — знайти швачок. Як почуваються виробники текстилю під час війни